Наші фахівці працюють над вирішенням проблеми больових відчуттів внизу живота і області малого тазу.

Біль – це тільки один із симптомів, за яким стоять різноманітні причини:

  • остеохондроз поперекового відділу хребта,
  • невралгії,
  • синдром роздратованого кишківника,
  • коліт,
  • дисбактеріоз кишківника,
  • геморой,
  • тріщини прямої кишки,
  • аднексит,
  • простатит,
  • цистит та ін.

Больові відчуття можуть локалізуватися в анатомічній області «нижче пупкової лінії і вище колінних суглобів»: в прямій кишці, піхві, нижньому відділі живота, промежині, зовнішніх статевих органах, передньовнутрішній поверхні стегон. Найчастіше пацієнт не може чітко визначити центр больових відчуттів. Наші лікарі виявляють симптоми, взаємопов’язані з болем, проводять діагностику та лікування хронічного тазового болю у відповідності до європейських клінічних рекомендацій.

Хронічний тазовий біль має певні особливості:

Хронічним вважається біль, що має постійний або рецидивуючий характер більше 6 місяців. Сам біль по інтенсивності може бути різним та варіювати від сильних больових відчуттів до больових еквівалентів – неприємних відчуттів різного характеру. Причиною появи тазового болю можуть бути ураження кісткових, м’язових, нервових структур, запальні, інфекційні або аутоімунні процеси і навіть злоякісні утворення статевих органів, нижніх відділів товстої кишки, сечовидільної системи. Різноманіття причин і проявів захворювань, які супроводжуються хронічним тазовим болем, вимагають системного і комплексного підходу.

Синдром хронічної тазової болі: форум, особливості

Тазовий біль у чоловіків

Синдром хронічного тазового болю (запальний і незапальний) характеризується наявністю тазового больового синдрому у чоловіків при негативних результатах мікробіологічного дослідження (тобто відсутній причинний мікроб, наявністю якого можна пояснити існуючі скарги пацієнта). Біль може мати різну локалізацію і ступінь вираженості. Залежно від локалізації виділяють тазовий біль, біль в області сечового міхура і сечовипускального каналу, біль в статевому члені, яєчках і мошонці. У ряді випадків є зв’язок болю з сім’явиверженням. Можливі порушення сечовипускання і різного ступеня розлади сексуальної функції.

Синдром хронічного тазового болю (категорії III А і III В) – це діагноз, який може бути встановлений пацієнту в тому випадку, якщо основним симптомом є біль протягом не менше 3 міс. У цих пацієнтів не виявляють причинного збудника при використанні стандартного методу мікробіологічного дослідження (ця ознака характерна для категорій, як III А, так і III В). Тобто допускається наявність будь-якого збудника, якого в силу тих чи інших причин не було виявлено та ідентифіковано.

Необхідно враховувати, що негативний результат мікробіологічного дослідження (тобто коли мікроорганізми не визначаються) не є однозначним. При оцінці результатів мікробіологічного дослідження необхідно враховувати здатність мікроорганізмів змінюватися в результаті зовнішніх впливів, прийому антибіотиків. Найбільш частими і характерними змінами є зміни будови клітинної стінки і утворення біоплівок. У той же час для категорії III А (запальний синдром хронічного тазового болю) характерні запальні зміни в секреті простати та/або сечі і еякуляті (спермі). Для категорії III В (незапальний синдром хронічного тазового болю) характерна як відсутність мікробного агента, так і запальної реакції (підвищеної кількості лейкоцитів) в зазначених зразках.

Урологи, що займаються вивченням синдрому хронічного тазового болю, вказують, що, якщо на початку захворювання симптоми визначаються болючим процесом в самій простаті, з плином часу вона перестає бути основним джерелом і причиною тривожних симптомів. Симптоми, що турбують пацієнта, на цьому етапі розвитку захворювання пояснюються патологією нервово-м’язових структур промежини і тазу в цілому, а також порушенням функції сечового міхура і акту сечовипускання.

Хронічний тазовий біль прийнято називати болем, що не пов’язаний зі злоякісними новоутвореннями, і який сприймається від структур, що мають відношення до чоловічого тазу.
Запальний синдром хронічного тазового болю характеризується наявністю запальної відповіді при дослідженні сечі/секрету простати/еякуляту, при цьому виділити мікроорганізм з використанням стандартних методів мікробіологічного дослідження не вдається.

Причиною розвитку запального синдрому хронічної тазової болі можуть бути мікроорганізми, що не виявляються стандартними мікробіологічними методами дослідженнями. До цих мікроорганізмів відносяться: хламідія трахоматіс, уреаплазма уреалітікум, мікоплазма гомініс і геніталіум, генітальні віруси (вірус простого герпесу, цитомегаловірус), збудники, що розвиваються при відсутності кисню (так звані анаеробні бактерії) і ряд інших. Простата може бути резервуаром для бактерій, які не визначаються загальноприйнятими методами мікробіологічних досліджень. Для виявлення цих мікроорганізмів застосовуються спеціальні методи визначення – методи молекулярної діагностики (ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція), посіви на спеціальні середовища для виявлення анаеробних збудників, важкокультивуючих корінеформних бактерій.

Іншою причиною розвитку запального процесу при синдромі хронічного тазового болю може бути внутрішньопростатичний рефлюкс (закидання сечі з сечовипускального каналу в протоки простатичних залоз під час сечовипускання). Вважається, що в даному випадку відбувається закид стерильної сечі без будь-яких патогенних мікробів. Причиною цього явища служать анатомічні передумови будови залоз простати і високий тиск в простатичному відділі сечівника внаслідок механічних причин (стриктура уретри) або функціональних причин, пов’язаних з некоординовані скороченням гладких м’язів шийки сечового міхура, уретри, передміхурової залози і поперечно-смугастих м’язів промежини. В результаті закидання сечі запускається каскад запальних реакцій, які призводять до пошкодження як нервово-м’язових структур, так і самих залоз простати. На думку ряду дослідників одним з факторів, що містяться в сечі, є урати.

Можливою причиною запального синдрому хронічної тазової болі може бути імунний або аутоімунний процес з розвитком імунної відповіді на власні тканини передміхурової залози.

При незапальному синдромі хронічної тазової болі єдиними об’єктивними даними при обстеженні пацієнтів є показники спеціального уродинамічного дослідження. Спеціальне інструментальне дослідження свідчить про наявність нервово-м’язових змін в простаті. Ці зміни призводять до порушення координованого скорочення м’язів простати, шийки сечового міхура і м’язів тазового дна. Однак невідомо, чи є ці зміни наслідком впливу якогось фактора, що ушкоджує або є первинними. Наступні ділянки чоловічого тазу є «відповідальними» за виникнення хронічного больового тазового синдрому, що залежить від функціональних і анатомічних змін: простатична уретра (характерний підвищений внутрішньоуретральний тиск, гіперчутливість, функціональне звуження), шийка сечового міхура (визначаються звуження, гіпертрофія, функціональний стеноз), тазове дно (характерний міофасціальний дискомфорт, біль у м’язах тазового дна, псевдодиссинергія, м’язова напруга), передміхурова залоза (реєструється підвищений внутрішньопростатичний тиск, рефлюкс сечіта її продуктів в простатичні протоки).

Практично всі перераховані порушення відбуваються на тлі адренергічної стимуляції. У пацієнтів з синдромом хронічної тазової болі часто виявляються депресивні і тривожні стани, причому виявлення їх вище, ніж у пацієнтів з іншими захворюваннями, які проявляють себе больовим синдромом. Фізикальне обстеження чоловіків з синдромом хронічного тазового болю (в тому числі і пальцеве ректальне дослідження) дозволяє виявити хворобливість в тригерних точках таза, промежини і зовнішніх статевих органів.

При гістологічному дослідженні простати при запальному синдромі хронічної тазової болі визначаються запальні зміни, схожі з такими у пацієнтів з хронічним бактеріальним простатитом (категорія II) і безсимптомним запальним простатитом (категорія IV). Для незапального синдрому хронічної тазової болі характерні гістологічні зміни тканини передміхурової залози не описані.

Синдром хронічної тазової болі у жінок

Проблема хронічного тазового болю у жінок репродуктивного віку займає особливе місце в гінекології. Майже половина пацієнток, що звертаються до наших фахівців, мають скарги на хронічний тазовий біль – дискомфорт протягом тривалого часу в нижній частині живота, в області, що лежить нижче пупка. Тривало існуючий, при тому, що звичайні знеболюючі препарати малоефективні, тазовий біль змінює психіку, поведінку жінок, знижує працездатність і якість життя.

Біль може бути постійним або періодичним, навіть нападоподібним, може носити циклічний характер або бути зовсім не пов’язаним з менструальним циклом. Больові імпульси, що виникають в статевих органах і оточуючих їх тканинах в результаті роздратування нервових закінчень, передаються в центральну нервову систему, що у більшості жінок супроводжується загальною слабкістю, дратівливістю, тривогою, збудливістю, емоційною лабільністю, порушеннями уваги, зниженням пам’яті, порушеннями сну.

Синдром хронічного болю – це?

Хронічний біль – це біль, що зберігається або поновлюється протягом> 3 місяців, персистуючий> 1 місяць після закінчення гострого пошкодження тканини або супроводжує незаживаючі пошкодження.

Особливістю синдрому хронічного тазового болю є низька ефективність лікування і висока частота рецидивів, тобто відновлення захворювання. Значно частіше, ніж при інших захворюваннях, що проявляються больовим синдромом, у розвитку синдрому хронічного тазового болю беруть участь психологічні чинники, ще більше знижують ефект від проведеної терапії. Хронічний, що важко піддається терапії, біль нерідко призводить до розвитку депресії, підвищеної тривожності, інших психоемоційних розладів.

ДЛЯ ХРОНІЧНОГО ТАЗОВОГО БОЛЮ ХАРАКТЕРНІ:

  • постійний біль внизу живота та попереку різної інтенсивності і характеру (тягнучий, тупий, пекучий і т.д.), схильний до іррадіації, тривалістю понад 6 місяців;
  • періодичні загострення – больові кризи, що виникають у зв’язку з охолодженням, перевтомою, стресом і т.п .;
  • психоемоційні порушення, які проявляються безсонням, дратівливістю, порушенням працездатності, тривожністю та депресією, зниженням сексуальної функції аж до повної відсутності інтересу і сексуального відповіді;
  • відсутність або незначний ефект від звичайної терапії знеболюючими та спазмолітичні засобами.

У ряді випадків не вдається виявити його причини навіть при поглибленому обстеженні – це, так званий, «незрозумілий» біль. Для таких пацієнток стає звичним маршрут по «трикутнику» – гінеколог-уролог-невролог, а біль і страх змушують звертатися до онколога. Нерідко роками ці пацієнтки лікуються від «запалення матки і придатків» великими дозами антибактеріальних препаратів і таке нераціональне лікування ще більше погіршує ситуацію.

При багатьох гінекологічних захворюваннях біль є одним з найбільш частих симптомів. Зовнішній генітальний ендометріоз, спайковий процес в порожнині малого тазу, хронічні запальні захворювання внутрішніх статевих органів, внутрішній ендометріоз тіла матки, синдром Аллена-Мастерса, туберкульоз статевих органів, міома матки, доброякісні та злоякісні пухлини яєчників, злоякісні новоутворення тіла і шийки матки, аномалії розвитку статевих органів з порушенням відтоку менструальної крові – це далеко не повний перелік захворювань і станів, які можуть супроводжуватися хроним тазовим болем.

Синдром тазової болі в урології

Синдром хронічного тазового болю (СХТБ) за визначенням Європейської асоціації урологів (EAU): постійний або періодично рецидивируючий біль в тазу, що супроводжується симптомами дисфункції з боку нижніх сечових шляхів (НСШ), кишківника, статевих органів чоловіка або жінки. Зрозуміло, що у пацієнтів не визначаються явні патологічні процеси (запалення, пухлини і т.д.), які б могли бути причиною розвитку болю. Відповідно до локалізації болю та анатомічних факторів прийнято виділяти сечоміхуровий, уретральний, пенильий, простатичний,калитковий, яєчковий, придатковий та поствазектомічний больові синдроми. Таким чином, стає ясно, що мова йде про безліч станів, що вражають поодинокий орган або їх деяку сукупність, для яких провідним симптомом є біль, а він, як сказано вище, може бути моносимптомом або найчастіше асоціюється з НСШ та сексуальними розладами.

З визначення СХТБ слідує й інша важлива річ: розглянутий синдром відноситься до маловивченої галузі знань. Адже лікарі повинні спочатку виключити відомі хвороби і пошкодження, для яких біль – можливий симптом. І тільки при їх очевидній відсутності, лікар може повідомити хворому, що він тимчасово визначає його стан як СХТБ. Це також означає, що очевидних причин болю поки не знайдено і механізм його розвитку неясний.

В даний час прийнято виділяти три вже вивчені причини болю:

  • травма, в тому числі операційна;
  • ішемія;
  • рак.

А ось патогенетичних механізмів розвитку болю внаслідок цих причин всього два: запалення та нейрогенний механізм.

До СХТБ вищеназвані теоретичні постулати мають саме пряме відношення. Якщо зрозумілий локус болю, ну, скажімо яєчко, то лікарю слід виключити з причин болю: травму в минулому і її можливі наслідки, порушення кровообігу в яєчку або наявність в ньому пухлин. І якщо вони не підтвердилися, то тоді лікар має справу з СХТБ. Ось чому дуже важливо виключити запалення як механізм болю, і якщо його виразно немає, значить, механізм реалізації болю – нейрогенний. У зв’язку з цим, пошуком причин болю та його лікуванням слід займатися невропатологу і, в деяких випадках, психіатру. На жаль, в Україні немає спеціалізованих центрів по дослідженню природи болю і вкрай мало фахівців, які займаються даною проблемою. Згодом у нас обов’язково навчаться милосердному відношенню до хворих, що страждають від болю. Це, безумовно, вкрай важливо в зв’язку з тяжкістю самого страждання і досить широким поширенням серед населення тазових больових синдромів.

Хронічний біль (неврологія)

Відзначено, що хронічний неонкологічний біль через високу поширеність і різноманіття форм перетворився в серйозну медичну проблему. Хронічний біль розглядається не як симптом якогось захворювання, а як самостійна хвороба, яка потребує особливої ​​уваги і комплексного етіопатогенетичного лікування. Представлені характеристики та причини виникнення больових синдромів, а також алгоритм лікування хронічного болю. Зазначено, що при лікуванні пацієнтів з хронічним неонкологічним болем необхідно враховувати особливості клінічної картини, при цьому саме лікування повинно бути безпечним і ефективним. Лікарські засоби повинні призначатися на тривалий термін і прийматися строго за розкладом в індивідуальних дозах.

Основними причинами виникнення синдрому хронічної тазової болі є:

  1. Інфекція – різні види мікроорганізмів здатні викликати запалення в передміхуровій залозі. Найчастіше це бактерії, які мешкають в шлунково-кишковому тракті або на шкірних покривах людини, рідше – відносяться до так званої групи інфекцій, що передаються статевим шляхом. Основний шлях проникнення інфекції в простату – через сечовипускальний канал. Спочатку бактерії проникають в уретру, а потім, поширюючись вглиб сечівника, через 2-3 місяці досягають передміхурової залози і викликають її запалення.
  2. Хімічне запалення – як результат закидання (рефлюксу) сечі в передміхурову залозу під час сечовипускання. Сеча є розчином, що містить солі і інші речовини, здатні надавати подразнюючу дію і викликати запалення. У нормі сеча не проникає в простату. Однак, у 70% пацієнтів з синдромом хронічного тазового болю відбувається закидання сечі в протоки передміхурової залози і розвивається хімічне запалення. При такій формі запалення, як правило, інфекція відсутня, а якщо і потрапляє разом з сечею, то не грає визначальної ролі. Застосування антибіотиків в подібних випадках неефективне.
  3. Порушення кровообігу в передміхуровій залозі – застій крові в малому тазі, викликаний різними причинами: недостатньою фізичною і сексуальною активністю, гострою їжею і алкоголем, вродженою патологією судинної системи. Дія цих факторів викликає порушення кровообігу в простаті, в результаті чого розвивається набряк, гіпоксія (недолік кисню в тканинах), що призводить до порушення функції передміхурової залози. І, що не менш важливо, простата стає більш вразливою для інфекції.
  4. Порушення функції імунної системи – давно відомо, що недостатня активність імунної системи може бути причиною тривалого збереження бактерій і запалення в передміхуровій залозі. У той же час, останні дослідження показали, що у частини пацієнтів надмірно активна імунна система (по типу аутоімунного захворювання) здатна сама атакувати передміхурову залозу, приводячи до її пошкодження і запалення.
  5. Порушення функції нервової системи – зміна її тонусу під дією різних причин (хронічний стрес, перевтома, травми і захворювання хребта, особливо попереково-крижова відділу і т.п.) призводить до порушення координації діяльності органів сечостатевої системи, а також кровопостачання передміхурової залози.

Хронічний біль в спині лікування

У промислово розвинених країнах хронічний біль в спині є однією з найбільш частих скарг, з якими пацієнти звертаються до лікаря. Через неї втрачається робочих днів більше, ніж через будь-якого іншого порушення, а пов’язані з нею витрати на надання медичної допомоги по істині великі. І все ж причини хронічного болю в спині часто розуміють неправильно. Люди, які страждають від монотонної, біль, що тягне в спині постійно або епізодично, скаржаться, коли джерело їх нещастя буває неможливо визначити. Але, хребет – це складний механізм, і будь-яке, незначне пошкодження суглобів, м’язів, зв’язок і нервових тканин може викликати біль.

У цьому розділі ви дізнаєтеся про різні причини хронічного болю в спині, про те, що робити в разі її появи і як підтримувати своє тіло в такому стані, що сприяє усуненню болю і попередження її повторного виникнення.

Причина в м’язах

Найбільш часто причина хронічного болю в області спини полягає в тому, що хребетний стовп або його ділянка піддається надмірному стиску, в результаті чого хребці стискаються донизу, насуваючись один на одного. Міжхребетні диски при цьому втрачають свою пружність і стискаються, невеликі суглобові поверхні змикаються занадто тісно, ​​і краї хребців або зношуються, або на них утворюються кісткові нарости, які називаються остеофітами. Порушення працездатності м’язів є найбільш частою причиною здавлення хребта і може саме бути наслідком малорухливого способу життя, неправильної постави, м’язового дисбалансу і слабкості м’язів живота.

Хронічний біль: лікування

Оскільки відомо, що у формуванні синдрому хронічного тазового болю, крім інфекції, грають роль порушення різних систем організму (судинної, нервової, опорно-рухової, ендокринної, імунної), стає очевидною складність завдання, що стоїть перед пацієнтом і лікарем.

У той же час, для усунення більшості патологічних механізмів, які формують біль, досить змінити спосіб життя, не вдаючись до лікарської терапії. Сучасна наука вважає, що успіх в усуненні синдрому хронічного тазового болю на 50% визначається зусиллями самого пацієнта щодо зміни способу життя.

Зрозуміло, що в разі загострення без лікування не обійтися, однак, для нейтралізації провокуючих факторів необхідні постійні зусилля по зміні моделі поведінки таким чином, щоб зробити ймовірність загострення захворювання мінімальною. Особливо слід підкреслити, що у частини пацієнтів, незважаючи на повноцінне обстеження та якісне лікування, не вдається повністю усунути симптоми – біль, порушення сечовипускання, сексуальні розлади і т.п. Така ситуація може бути пов’язана з участю у формуванні синдрому хронічної тазової болі центральної нервової системи.

При тривалості захворювання більше 6 місяців в центральній нервовій системі, як правило, формуються зони патологічної активності, які навіть після стихання простатиту посилають сигнали, що імітують симптоми запалення в передміхуровій залозі.

Ці сигнали сприймаються нами як симптоми запалення в передміхуровій залозі – біль, порушення сечовипускання і т.п.

Це означає, що всі симптоми захворювання присутні, але немає об’єктивного підтвердження запалення (наявності бактерій, підвищеної кількості лейкоцитів у сечі і секреті простати, і т.п.).

У таких випадках навіть найретельніше обстеження не виявляє явних причин болю, а традиційне лікування виявляється неефективним.

У подібній ситуації ефективно допомогти пацієнтові з синдромом хронічного тазового болю вдається за допомогою терапії, дія якої спрямована не стільки на передміхурову залозу, скільки на усунення порушеної функції нервової системи. Для цього застосовуються психо- і нейротропні препарати, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру, зміну способу життя. Велику допомогу може надати психотерапія.

Через перераховані особливості захворювання стає зрозуміло, що лікування синдрому хронічного тазового болю – непросте завдання. Тільки кваліфікований фахівець, на підставі огляду хворого, вивчення особливостей захворювання і даних обстеження може підібрати індивідуальну лікувальну програму, що ефективно усуває не тільки прояви захворювання, але і патологічні механізми, що до нього призводять.

Лікування синдрому хронічного тазового болю, як правило, має бути комплексним, тобто має включати як лікарські препарати, так і різні методики фізіолікування, масаж передміхурової залози.

Ніколи не зайвим буде нагадати, що будь-хто, хто страждає хронічними болями в спині, повинен проконсультуватися з лікарем, щоб виключити можливість захворювання, що лежить в основі цих проблем. Але варто зауважити, що ви і самі багато можете зробити для позбавлення від хронічного болю в спині, якщо її джерело в м’язах або скелеті. Якщо захворювання не виявлено, ви можете почати виконувати фізичні вправи, які описані на наступних сторінках і спрямовані на збільшення гнучкості та зміцнення спини. Але перш, ніж починати вправи, попросіть лікаря підтвердити, що ця програма підходить для вашого конкретного випадку.

Як впоратися з хронічним болем у спині?

Будь-який хронічний біль може викликати депресію. Однак, для успішного подолання болю в області спини дуже важливий позитивний настрій. Можливо, ви не відразу відчуєте полегшення, але з часом, за умови щоденних занять, пропоновані вправи (виконанню яких завжди повинні передувати розігріваючі вправи) допоможуть вам відновити гнучкість та зміцнити спину, а також запобігти повторному виникненню будь-яких порушень. І все ж одних вправ для повного усунення болю недостатньо, оскільки в багатьох випадках велике значення мають не тільки чисто механічні та фізичні, а й інші чинники.

Попередження

Якщо під час виконання вправ біль посилюється або з’являється знову, негайно зупиніться. Відпочиньте в тій позі, яка не завдає болю, і проаналізуйте ситуацію: можливо, ви перенапружилися і це викликало напад гострого болю.

Як знеболити тазовий біль?

Фізіотерапія є високоефективним і безпечним способом лікування синдрому хронічного тазового болю. Різноманітність діючих фізичних факторів, можливість попереднього тестування з метою підбору індивідуальних параметрів фізіотерапії, використання методики тренування за допомогою біологічного зворотного зв’язку (БОС) дозволяють домагатися стійкого результату, особливо в комбінації з медикаментозною терапією і масажем простати.

Тазовий біль: відгуки

Не існує однієї таблетки від хронічного болю, але з цим станом можна успішно впоратися. Важливо дотримуватися плану лікування, щоб полегшити симптоми.

Фізичний біль пов’язаний з емоціями, тому хронічний біль може збільшити рівень стресу. Набуття емоційних навичок може допомогти вам впоратися з будь-яким стресом, пов’язаним з вашим станом. Ось кілька кроків, які ви можете зробити для зниження стресу:

Подбайте про своє тіло: добре харчуйтеся, достатньо спіть та регулярно тренуйтеся, щоб ваше тіло було здоровим і зменшувалося відчуття стресу.

Продовжуйте приймати участь в повсякденній діяльності: ви можете підвищити свій настрій і зменшити стрес, беручи участь в заходах, які вам подобаються, і спілкуванні з друзями. Хронічний біль може заважати виконанню певних завдань. Але ізолювання себе тільки погіршить прогноз і збільшить чутливість до болю.

Шукайте підтримку: друзі, родина і групи підтримки можуть надати вам допомогу і почуття комфорту у важкі часи. Якщо у вас виникають проблеми з повсякденними завданнями або вам просто потрібна емоційна підтримка, близький друг або кохана людина може вам її надати.

Шлях до одужання

Якщо біль поступово відступає (якщо ні, то зверніться до лікаря), то після двох днів відпочинку і вправ можна відновити нормальний спосіб життя. Щоб відновити рухливість і гнучкість, важливо, щоб ви були настільки активні, наскільки це можливо; звичайно, не слід робити нічого такого, що б могло перешкодити остаточному одужанню. Але і тепер має сенс відпочивати на спині протягом години або близько того кожен день, щоб дати тканинам час для лікування і самовідновлення.

Якщо біль повертається

Якщо ви не будете дотримуватися обережності і дотримуватися правил, залишається загроза, що зробивши незручний рух, ви перекреслите всю виконану роботу, і це призведе до відновлення болю в спині. Якщо це все ж сталося, негайно припиніть роботу і ляжте на тверду поверхню обличчям вниз або на спину, або прийміть ту позу, яка раніше найкраще сприяла усуненню болю.

Лежачи на боці

Ця поза не така сприятлива для вашого хребта, як інші, але буває так, що вам зручно тільки в цьому положенні. В такому випадку покладіть подушку між колінами, щоб стегно, що знаходиться зверху, не скочувалося вперед, приводячи до скручування нижнього відділу хребта. Також може бути корисно, покласти іншу подушку проти живота і грудей, як валик, як ніби ви обіймаєте її, щоб підтримати хребет спереду. Чи не кладіть більше однієї подушки під голову, особливо якщо у вас біль в області шиї або верхній частині спини.

Тазовий біль при ендометріозі

Найбільш частими причинами гострого тазового болю, асоційованого з репродуктивними органами, є: овуляторний біль, дисменорея, біль при функціональних кістах яєчників, матковій та ектопічної вагітності, тазових інфекціях, пухлинах матки і придатків, спотворенні придатків матки, ендометріозі і аденоміозі.

Овуляторний біль та дисменорея

Овуляторний біль – відчуття розпирання, тиску і болю в середині менструального циклу в правому або лівому нижньому квадранті живота вдруге, внаслідок овуляції, розтягування капсули яєчника або невеликої кровотечі, асоційованої з процесом овуляції.

Дисменорея – біль в нижніх відділах живота або тазу, асоційований з періодом безпосередньо перед менструацією і початком менструації.

Лікування овуляторного болю і дисменореї зазвичай полягає в призначенні НПЗЗ, антипростагландинових препаратів або оральних контрацептивів.

Функціональні кісти яєчників (фолікулярні і жовтого тіла)

Фолікулярні кісти утворюються внаслідок відсутності виходу яйцеклітини зі зрілого фолікула під час овуляції. Симптоми включають відчуття болю в правому або лівому нижньому квадранті живота. При гінекологічному обстеженні та ультразвуковому дослідженні виявляють збільшений яєчник з однокамерною тонкостінною кістою з однорідним гіпоехогенним вмістом. Фолікулярна кіста може спонтанно регресувати, розірватися з гострим больовим синдромом або кровотечею, що може бути приводом до хірургічного втручання.

Кісти жовтого тіла можуть бути функціональними і нефункціональними, отже, вони можуть викликати затримку менструації. При ультразвуковому дослідженні можуть виявлятися одно або двокамерні кісти з неоднорідним або геморагічним вмістом. Персистенція кіст жовтого тіла є рідкісною, за винятком вагітності.

Лікування СХТБ вдома

При виникненні симптомів необхідно терміново звернутися до фахівця для повноцінного обстеження і грамотного лікування. При незначному болю можна прийняти препарати з групи знеболюючих, НПЗЗ, спазмолітики (Найз, Ібупрофен, Моваліс, Нурофен, Спазмалгон, Но-шпа). Важливо знати, чи немає алергічних реакцій організму на дані препарати.

Все ж ми рекомендуємо звернутися в медичний центр, де Вам проведуть повну діагностику і призначать дослідження:

Клінічне

  • Заповнення опитувальника «Оцінка симптомів захворювань передміхурової залози» (IPSS).

Лабораторне

  • Цитологія сечі – визначення складу клітин в сечі, один із способів діагностики пухлин сечової системи;
  • Обстеження сечівника – перша порція сечі, мазок з уретри на бактеріальну флору і інфекції, що передаються статевим шляхом;
  • Дослідження еякуляту (сперми) для виявлення бактерій і ознак запалення;
  • Простат-специфічний антиген (ПСА) – маркер раку передміхурової залози.

Інвазивні дослідження – дослідження, для проведення яких необхідні медичні маніпуляції

  • Розширене уродинамічне обстеження;
  • Цистоскопія, уретероскопія.

Візуалізація

  • Ультразвукове дослідження простати через пряму кишку;
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) черевної порожнини та органів малого тазу;
  • Комп’ютерна томографія передміхурової залози і органів малого тазу (КТ);
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ).